Чому варто фотографувати на плівку

Вас теж захопив феномен slow-речей? Slow fashion, slow TV, slow food та інші напрями разом із заняттями йогою й медитацією стають дедалі популярнішими. А як щодо того, щоб спробувати ще й slow-фотографію?

Зйомка на Flexaret має свої особливості (і свою красу). Якщо хочете фотографувати нею, приготуйтеся завжди носити із собою зайвий кілограм — незалежно від того, скористаєтеся камерою чи ні. Зате вона віддячить вам красивими чорно-білими фотографіями квадратного формату 6x6 із приємним зерном.

Феномен Flexaret

Flexaret — це марка фотоапаратів, які виробляли в Чехословаччині між 1939 і 1970 роками. Це двооб’єктивна дзеркальна камера (один об’єктив з’єднаний із видошукачем, а другий — зі знімальним механізмом) для рулонної плівки. Ними фотографували не лише аматори, а й чеські митці, зокрема Мирослав Гак, Тарас Кущинський, Еріх Айнгорн і Ян Саудек. 

Ціна Flexaret у нас не така вже й висока, адже їх можна недорого знайти в людей, які ними не користуються й раді вже тому, що хтось цікавиться цими старими апаратами. Аналогові фотоапарати також можна придбати у спеціалізованих магазинах і комісійних крамницях. А от за кордоном це вже раритет, тож нерідко трапляється, що ентузіасти хочуть зазирнути у видошукач, «помацати» Flexaret або просто поговорити про неї.

Що для цього потрібно?

Потрібно мати аналоговий фотоапарат, експонометр (або застосунок у телефоні), плівку для фотоапарата (35-мм або рулонну — залежно від типу камери), терпіння і час. Це чудове тренування для нерішучих людей, адже ви обмежені кількістю кадрів на плівці (у Flexaret це 12 знімків), і заради ефективності кожен кадр зазвичай роблять лише один раз.

Так фотограф перетворюється на мисливця за кадрами, який ставить усе на одну спробу й змушений ідеально зосереджуватися, а іноді й визнавати, що конкретний сюжет просто не пасує до квадратної композиції або чорно-білого виконання, змиритися з цим і йти далі. Просто неймовірно, що багато відомих фотографів працювали лише з плівковими фотоапаратами.

Чому плівка?

Свій Flexaret VI я отримала від батька й повністю в нього закохалася — блукаю лісом, чужою країною чи Прагою й намагаюся повністю відчувати довколишній світ: і загальні плани, і, здавалося б, неважливі деталі. Уже сам цей момент допомагає мені сповільнитися й зосередитися насамперед на тому, що я живу і де саме зараз перебуваю. 

Вставляю плівку у фотоапарат, іноді перевіряю, як цікавий ракурс або об’єкт виглядав би дзеркально перевернутим на матовому склі камери, вимірюю освітлення експонометром, налаштовую експозицію відповідно до чутливості плівки, а потім із наростанням хвилі адреналіну затамовую подих, натискаю на спуск і… дні або тижні чекаю на проявлення плівки, а отже — на те, чи взагалі вдалися фотографії. Для холерика, яким є я, це серйозне тренування самоконтролю. 

І це я ще не кажу про мить, коли щось іде не так і на плівці з’являється, наприклад, лише один кадр або взагалі нічого. Маленька помилка, неуважність чи неправильне зберігання матеріалу можуть означати, що ви назавжди втратите свої знімки. Першу таку ситуацію я оплакала, але моє самоусвідомлення після цього різко змінилося: я зрозуміла, що найважливіший для мене сам процес — концентрація, зосередженість, хвилювання, творчість. До того ж правильно проявлена плівка з фотографіями, які ви довели до досконалості вже в момент зйомки, приносить неймовірний приплив щастя й вдячності. У цьому й полягає магія аналогової фотографії.

Що робити з фотографіями?

Після проявлення фотографій із плівки ви отримуєте рулон із негативами, які легко подряпати або пошкодити іншим чином. Тому варто зробити також їхню цифрову копію як резервну. Далі аналогову фотографію можна перенести на папір або прямим збільшенням із плівки (за допомогою хімії та світлочутливого паперу), або друком оцифрованих версій. 

Їхня перевага в тому, що їх ще можна відредагувати на комп’ютері, обрізати, вирівняти тощо. Потім із них можна створити, наприклад, магніти або колаж на стіну. На стіні фотографії особливо добре виглядають у різних поєднаннях квадратних форматів. Найпопулярніший, мабуть, формат 10x10 — він не надто малий і не занадто великий.